Сокіл

Стою на своєму балконі і дивлюся на небо. Яке ж воно сьогодні гарне над столицею!

Люблю спостерігати за птахами. Стрижні веселими зграйками літають туди-сюди. А ось там, чайка високо-вислко в небі. Дивилася на неї і згадала свого сусіда – сокола боривітра, що жив на даху сусіднього будинку.

Я чекала його цієї весни, але він так і не прилетів… Я засумувала настільки, що однієї ночі він мені наснився!

Він прилетів і сів піруч. Дивився на мене, а я на нього. Тоді я прокинулася з такою радісттю на серці. Моя підсвідомість влаштувала нам зустріч! Це було важливо для моєї душі.

Сьогодні, 15.06.2026, після важкої ночі, я втомлена. Перед сном вирішила помилуватися небом. Це мій ритуал на добру ніч. Дивлюся на зграї різних птахів, і згадую свого сокола.

“Я вірю, що ти повернешся до мене, може не зараз, може колись. І хай, коли ти повернешся, це буде знаком до скорої перемоги!” – загадала я собі таку програму. Сьогодні ж 1 місячний день! Програмуємо своє майбутнє!

Аж ось бачу птах кружляє високо-високо. Так кружляють тільки певні птахи – зраділо моє серце. Невже прилетів!? Та птах полетів далеко в своїх справах.

Знову дивлюся на небо вже в іншому напрямку, аж бачу завис птах! Так зависати в повітрі можуть тільки певні птахи! І знову моє серце сповнилося радості і закалатало, передчуваючи радісну зустріч. Вдивляюся дужче – так! Це він! Мій боривітер!

Птах наче чекав, поки я його помічу і знову полетів у своїх справах – далеко-далеко, розчинившись в небі.

“Як добре, що я його побачила! Навіть, якщо він не той самий птах, – подумала я, – а навіть, якщо це він, і не живе поруч, теж добре, головне, що він живий”.

Ця зустріч, як нагорода після страшної ночі в Києві, коли було пряме потрапляння в Києво-Печерську Лавру. Небо пронизували тисячі вогняних куль, працювало ППО, а я стояла біля вікна і дивилася на небо. Мені так легше, коли я бачу небо, я спокійна.

Були прильоти в сусідні райони. Згарище заполонило весь лівий берег.

Одразу після прильоту в Лавру, пішов дощ! Це відмітили всі. Небо нас захищає і допомагає гасити страшну пожежу і трохи розчинити цей сморід в повітрі. Вищі сили з нами. Це було очевидно і в 2022 році, це було очевидно мені! Просто тепер, багато хто каже, що те, що ми живі, і Київ за три дня їм не вдалося взяти – це красномовна присутність Бога поміж нас. Він на нашому боці у цій війні – це 100%!

На нашому гербі – тризуб. Його трактують по-різному, але одна з трактовок – це сокіл, який полює і каменем летить вниз на свою здобич.

В знаковий день, коли Простір настільки густий, що думки втілюється в життя швидко, моя думка про мого сокола та перемогу так швидко матеріалізувалися… Так-так, поки що тільки про сокола))) То ж дамо трохи часу Простору, а тим часом, не втрачаючи Віри, Надії, Любові та матері їхньої – Софії (Мудрості), крокуємо до нашої перемоги. Донатьмо на ЗСУ та не випускаємо ворожі іпсо в свій розум та серце.

Дякую всім родам військ та всім підрозділам на всіх напрямках за Захист і Стійкість

Будьмо, брати і сестри

Україна була. Україна Є. Україна буде!

Мій щоденник Перемоги